Обережно: паркінг!


Опубліковано21.01.2009

Ніяким чином не заперечуючи ідеї побудови підземних паркінгів в принципі, ЦППД «СІМ» має конкретні застереження відносно підземного паркінгу на перетині вулиць Стефаника –Коперніка, конкурс на побудову якого, за словами директора департаменту містобудування Львівської міської ради Андрія Павліва, Львівська міськрада розпочне в лютому. І йдеться не лише про ризики збереження такого абстрактного для львівських чиновників поняття, як національна історико-архітектурна спадщина, усвідомивши пріоритети яких, цивілізовано загосподарювавши, міська казна могла би поповнюватися не малими коштами. Йдеться про ризики для мешканців будинків, які проживають на вулицях, прилеглих до скверу – місця майбутнього будівельного майданчика (чи, правильніше, котловану). Йдеться про ризики для таких науково-мистецьких установ міста, як Львівська наукова бібліотека ім. Стефаника НАН України, Львівська картинна галерея, Палац Потоцьких, Палац мистецтв. Йдеться також про ризики інвестора, який, вклавши кошти в заплановане будівництво, може відчинити скриньку Пандори і, замість очікуваного прибутку, отримати вузол пожиттєвих проблем.

ЦППД «СІМ» звернувся до спеціалістів з проханням прокоментувати наміри побудови такого проблемного об’єкту на території історичного ареалу.

ПЕТРО ВОЛОШИН, кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент кафедри конструктивної географії і картографії ЛНУ ім. І. Франка.

Аналіз гідрогеологічних умов показав, що при заглибленні інженерних споруд (паркінгу) на більше, ніж 6 метрів від існуючої поверхні, можливий прорив у котлован напірних вод верхньокрейдового водоносного горизонту. Відпомповування цих вод у процесі будівництва може спровокувати нерівномірне осідання і деформацію будівлі Національної галереї, спорудженої на слабких ґрунтах.

Крім того, при влаштуванні глибокого котловану, існує ризик розвитку зсувних процесів і руйнування рослинного покриву на схилі гори Цитадель.

Аналогічна ситуація з руйнуванням палацу Потоцьких мала місце при проходженні стовбура шахти підземного трамваю, який розташований у близьких геологічних та гідрогеологічних умовах.

АНАТОЛІЙ ПАВЕЛКО, еколог, Бюро екологічних розслідувань:

Питання облаштування підземних стоянок для автотранспорту у центральній частині міста Львова не можна охарактеризувати однозначно – негативно або позитивно. Якщо розмірковувати над екологічними аспектами то, з одного боку, наявність підземних стоянок може дещо зменшити загазованість центральної частини міста за рахунок зменшення кількості автотранспорту, що зараз стоїть вздовж доріг и зменшує пропускну здатність вулиць. А зменшення пропускної здатності – це пробки і підвищення загазованості. Також це може допомогти боротись з транспортом, що зупиняється на газонах.

Але, підкреслюю, це лише за умови, що буде заборонено паркувати автомобілі вздовж вулиць, які мають ключове значення для руху автотранспорту, на газонах, в парках і виконання такого розпорядження буде забезпечено не тільки на папері.

З іншого боку, будівництво та експлуатація таких стоянок вимагатиме вирішення ряду екологічних проблем. Почнемо з будівництва. Проблеми цього етапу – підземні води, карстові утворення, активізація зсувних процесів, внаслідок яких шкода може бути завдана як самому об’єкту будівництва, так и прилеглим спорудам та комунікаціям.

Далі – експлуатація. Для забезпечення відводу вихлопних газів автомашин підземні стоянки обладнують системою примусової вентиляції. Така система дозволяє вивести вихлопні гази на земну поверхню. Ось тут виникає ще одна проблема: куди ці гази будуть відводитись і чи буде та яким чином буде забезпечуватись їх очищення.

Вихлопні гази автотранспорту містять такі шкідливі для здоров’я людини сполуки, як оксиди вуглецю, оксиди азоту, оксиди сірки, токсичні, в тому числі и канцерогенні, вуглеводні, сажу. Уявіть собі трубу, з якої викидається у повітря такий «букет». Для забезпечення дотримання нормативів якості атмосферного повітря необхідно буде очищати ці гази, адже райони планованих підземних стоянок – це райони щільної міської забудови, де поява потужного точкового джерела викидів може погіршити екологічну ситуацію. Ділянки на вулицях Стефаника-Коперніка, Вітовського межують з парковою територією, призначення якої – не санітарно-захисні зони. На ці території люди приходять відпочивати, тому тут не менш важливо забезпечувати належну якість атмосферного повітря. Отже, необхідно буде проводити очистку газів, що надходитимуть в вентиляційні труби.

При розробці таких проектів необхідний не лише економічний, але й екологічний розрахунок. І здійснення таких проектів можливе лише за умови, що вони не погіршуватимуть і без того складну екологічну ситуацію у місті Львові.

ВІРА БАЛАЖ, архітектор, член Товариства Шанувальників Львова.

Гряде нова велика руїна – паркінги. Враховуючи складні гідрогеологічні умови в цій частині Львова, на місто чекає ще одна біда, яка вже колись далася взнаки при початку будівництва підземного трамваю.

З цього приводу проводилися громадські обговорення. Так, 28 лютого 2006 року учасники обговорення схвалили в принципі ідею будівництва підземно-надземних стоянок автотранспорту, але поза історичною частиною міста! Було запропоновано запровадити мораторій на будь-яке нове будівництво в заповідній частині Львова до моменту розроблення, затвердження та проходження експертизи необхідної містобудівної документації (генплану міста, проектів детального планування), місцевих правил ведення нового будівництва, реконструкції та реставрації на заповідній території Львова (яку, на мій погляд, давно потрібно було б розширити).

Можна собі уявити, скільки часу займе будівництво такого паркінгу, якщо якийсь кусок дороги ремонтують роками. Крім того, не відомо, як це будівництво вплине на стару забудову.

Якщо ми хочемо бачити Львів привабливим для туристів, не можна по-варварськи руйнувати нашу історичну спадщину. Іноземного туриста не зацікавлять модерні вставки в стару забудову, їх буде цікавити наша старовина.

ЮРІЙ ЛУКОМСЬКИЙ, науковий співробітник відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, кандидат архітектури, дійсний член Національного Комітету ІКОМОС:

Запропоновані ділянки для інвестиційного будівництва паркінгів не проаналізовані згідно сучасних вимог Закону України про охорону археологічної спадщини. На підставі цього закону та постанови Львівської міської ради № 423 від 23.03. 2006 р. «Про затвердження зон охорони та режимів використання об’єктів археологічної спадщини на території історичного центру м. Львова», всі ці ділянки вимагають археологічного вивчення.

При оцінці інвестиційних ділянок слід брати до уваги не лише площу ділянки, віддаль її від центру і наявність на ній комунікаційних мереж, а й обов’язково звертати увагу на архітектурне середовище, ландшафт, геологічні умови, історичні традиції, а також на цінну археологічну спадщину, яка знаходиться у культурному шарі цих ділянок, і, згідно Закону про охорону археологічної спадщини, мусить бути фундаментально дослідженою і не обов’язково знищеною, а вміло введеною в історичний контекст сучасного і майбутнього Львова.

ОЛЬГА СЕНЮТА, студентка 4-го курсу юридичного факультету ЛНУ ім. І Франка.

Відповідно до п. в) ч.1 ст. 53 Земельного Кодексу України «до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, … споруди цивільної, промислової, культової архітектури, народного зодчества».

Відповідно до переліку пам’яток історії та культури Львова, розміщеному на офіційному порталі ЛМР, пам’яткою історії є будинок бібліотеки (Оссоленіум), в якій працювали М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич (охоронний номер пам’ятки – 12930). Пам’ятка ця знаходиться за адресою вул. Стефаника, 2, на відстані не більше 20-ти метрів від запропонованої для забудови ділянки. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» - «з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам’яток, комплексів навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам’яток: охоронні зони, зони регулювання забудови». Зважаючи на суміжне розташування пам’ятки історії та запропонованої для забудови ділянки, забудова фактично здійснюватиметься на території охоронної зони, що може призвести до руйнування пам’ятки.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи містобудування» - «одним із головних напрямків містобудівної діяльності є збереження пам’яток культурної спадщини». Згідно з п.3.2 Типових регіональних правил забудови – «вибір та надання земельної ділянки здійснюється в порядку, установленому Земельним кодексом України. За наявності на території населеного пункту об’єктів культурної спадщини, в складі Генерального плану або детального плану території розробляється історико-архітектурний опорний план, у якому визначаються охоронні зони пам’яток та зони регулювання забудови, а також заходи щодо їх охорони та використання».

Тому будівництво підземного паркінгу на запропонованій земельній ділянці суперечить законодавству про охорону історико-культурних пам’яток і міжнародним зобов’язанням України і може бути визнане судом незаконним.

ЛАРИСА КРУШЕЛЬНИЦЬКА, доктор історичних наук, професор, почесний директор Львівської наукової бібліотеки ім. Стефаника НАН України.

Щось, як кажуть в Галичині, у лісі здохло, бо не тільки в світі, але й у нас почали святкувати День клімату. Хоч слово «святкувати» - надто святочне… Просто згадали про клімат, погіршення якого становить загрозу усьому живому на землі, та й самій планеті. Згадали, як звичайно, без будь-яких висновків. Ще перед тим появилася стаття, на жаль – дуже коротенька («Львівська газета», № 163 від 6. 11. 2008), в якій говорилося «Де у Львові найважче дихати». Пані Оксана Горак подала дані результатів перевірки львівського повітря працівниками АП «Адміністративно-технічне управління», які вказують на значне забруднення Львова різними оксидами чи діоксинами, зокрема, в в районах вулиць Зеленої, Городоцької та площі Соборної. Правда, перевірено лише «20 точок» львівської території. Тому не знаю, чи взято до уваги її найнижчі ділянки центральної частини, а саме вулиці Коперника, Словацького, Стефаника та ін. (лівобережжя Полтви). Власне, там маємо найбільше скупчення автомашин, які, не виключаючи моторів, годинами вистоюють у тисняві. З особистого досвіду знаю, наскільки там загазоване повітря. Не допомагає зелена (і до нині неймовірно запущена) Цитадель, і відносно недалеко розташований парк Івана Франка – дихати, особливо в гаряче літо, справді важко.

А що діється з архітектурними пам’ятками? Картинною галереєю, вежею Церкви Святого Духа, палацом Потоцьких, Національною бібліотекою ім. Стефаника? Не допомагають постійні ремонти, підмазування, підмальовування; усе тріщить і обсипається. Адже це споруди, побудовані у XVIII-XIXст.

Мабуть, ніхто не задумується, як впливає така забруднена атмосфера на унікальні книжкові збірки, шедеври мистецтва Картинної галереї. А може задумується… Бо власне там, у цьому згустку чудом уцілілої культурної спадщини Львова, згідно «геніальної» пропозиції якогось українофоба (іншого слова не можу знайти), на тому клаптику вільної площі перед галереєю і бібліотекою збираються побудувати величезну, частково підземну автостоянку! Напроти запланованої відбудови церкви Святого Духа!

Не хочу аналізувати зараз доцільність такого проекту. Мовляв, що там львівські гаражі… Адже грандіозні, направлені на нищення культури, природи, і врешті – здоров’я людей проекти на Україні виконувалися і виконуються далі… Таке враження, що хтось спеціально працює в цьому напрямку, підкидаючи все нові і нові ідеї. Крім тотальної одвертої руйнівної системи, яка роками діяла на Україні, можна перечислити тисячі таких проектів, які під гаслом «створення блага», паралельно мали завдання знищити українські цінності (будівництво Дніпрогесу на Дніпровських порогах, Чорнобиль на поліських ґрунтах, затоплення найродючіших земель, нищення русел річок, бездумна меліорація і т. д. і т. д). Гаразд. Це було за радянських часів. Люди мовчали, бо боялися. Часом знаходились окремі відчайдухи, які вказували радше – натякали (Довженко) на шкоду того чи іншого проекту супроти історії, традицій і, врешті, життя… Але більшість мовчала. Коли будували Дністровську ГЕС, основним завданням якої було забезпечення електрикою зрошувальної системи молдавських виноградників (які при Горбачові дощенту вирубали) і усім було зрозуміло, що під воду підуть найкращі землі і це будівництво знищить раз і назавжди відомий у цілому світі «природний геологічний музей» унікальних каньйонів Дністра, протестували не українці, а московські геологи. Українці терпляче нищили свої домівки, сади, вирізали худобу і переселялися на відведені їм нові місця, часто поза межами України.

А що тепер? Невже ми так просякнуті страхом, що не можемо боротися проти безглуздої руйнації, а то й явно ворожого нищення наших цінностей. У Києві, саме під бібліотекою ім. Вернадського, протягнули останньо найрухливішу магістраль, від чого в багатоповерховому будинку бібліотечного сховища з’явилися тріщини, замокають безцінні рукописи і книги. Це також була чиясь ідея… А що ж у Львові? Замість привести до належного порядку засвинену сміттям площу скверу напроти Картинної галереї, цю, насичену пам’ятками, ділянку міста, планують остаточно загазувати і розрити підземним гаражем. Чи не досить нам наслідків від т. зв. підземного трамваю, будівництво якого вигадали ще за радянських часів? Чи треба ще раз випробовувати міцність стін Палацу Потоцьких, Картинної галереї і бібліотеки ім. Стефаника? І лиш спостерігати, як тліють під впливом бензовипарів шедеври нашої культури?

Так може нині не будемо мовчати! Принаймні у Львові!

Ці коментарі пропонуємо до уваги широкого загалу і передаємо у ЗМІ, а також пересилаємо начальниці Управління культури і туризму ЛОДА п. Г. Дорощук, директорові львівської наукової бібліотеки ім. Стефаника НАН України п. М. Романюку, директору львівської Картинної галереї п. Б. Возницькому, в.о. директора Палацу мистецтв п. Ю. Гнатковському з проханням використати всі можливі важелі впливу і не допустити тотальної руйнації національного надбання.

Позначки
centre7.org.ua