Ви тут:Охорона пам'яток / Новини охорони пам'яток / У Львові забули про археологію…

У Львові забули про археологію…


Опубліковано18.05.2010

Олег Осаульчук, директор Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України, про розкопки «Золотої рози», недотримання законів та цьогорічні археологічні дослідження у Львові.

Нещодавно у Львові розгорівся черговий будівельний скандал. Інвестор будівництва готелю на Федорова почав земляні роботи, не завершивши перед тим археологічних розкопок. На жаль, ця ситуація є не винятком, а радше підтвердженням правила – у місті з майже 800-літньою історією про те, що під землею, згадують украй рідко. Через це з кожним новим будівництвом ми втрачаємо не лише давній вигляд міста, але й частину нашої історії…

– Незабаром Ваша служба планує розпочати розкопки на території комплексу синагоги «Золота роза». На які знахідки очікуєте?

– Ми маємо намір провести комплексні археологічно-архітектурні дослідження синагоги та навколишньої території. Сподіваємося віднайти елементи інтер’єрів та зовнішнього оздоблення «Золотої рози». Можливо, натрапимо на рештки дерев’яної синагоги, яка, очевидно, передувала кам’яній.

Зараз узгоджуємо всі організаційні моменти із замовником, яким є представництво Американського об’єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу. Основне завдання на цей рік – з’ясувати, які рештки збереглися, і визначити стан їхнього збереження. На підставі отриманих даних можна буде розробити програму досліджень на наступні роки. Щоправда, замовник має трохи інше бачення – представник єврейської громади Мейлах Шейхет хоче дослідити все за один сезон і вважає, що цього буде достатньо для розроблення програми відновлення «Золотої рози». Однак для проведення повноцінних археологічних досліджень на цій території потрібно мінімум п’ять років, адже треба розкрити всю площу об’єктів, які планують відновлювати або музеєфікувати. Не можна відкрити лише частину а решту дофантазувати.

Також дещо різниться бачення стосовно того, що потрібно досліджувати. Ми, як археологи, хочемо дослідити всі культурні нашарування, які збереглися на цій території, тобто, говорячи мовою археології, «дійти до материка». Замовник ж хоче у деяких місцях дійти до материка, а на решті території – зупинитися на дослідженні лише решток пам’яток єврейської культури. Але так не можна робити. Якщо залишки знайдених споруд єврейського кварталу музеєфікують, те, що під ними, буде втрачено для історичної науки. При цьому хочу наголосити, при дослідженнях не будуть пошкоджені архітектурні знахідки пізніших періодів, адже їхні фундаменти не розбиратимуть.

– Які ділянки на Львівщині плануєте дослідити цього року?

– Із середини квітня наша експедиція розпочала археологічні дослідження в зоні будівництва шахти «Любельська-1, 2», що в Жовківському районі. Якщо говорити про Львів, продовжимо дослідження на Цитаделі. Зокрема, цього тижня розпочинаємо дослідження ділянки під будівництво нової електропідстанції. Окрім цього, підписано дві угоди про проведення попередніх археологічних досліджень на ділянках, де планують побудувати підземні паркінги. Йдеться про площу Петрушевича та вулицю Вітовського. На першій ділянці маємо надію натрапити на рештки садибної забудови а, можливо, і палацових комплексів XVII – XIX століть, адже за картографічними матеріалами на цій території фіксується багато невеликих палаців міських вельмож. Не виключено, що там можуть бути і свідчення давнішого заселення, оскільки ділянка розташована на місці колишнього потічка, а давні поселення розташовувалися власне біля води. На ділянці на вулиці Вітовського сподіваємося виявити знахідки, пов’язані з існуванням Цитаделі. Можливо, вдасться знайти рештки пам’яток епохи енеоліту, які могли сюди потрапити з прилеглої гори.

– На цих ділянках планують використати геосканери, які повинні допомогти археологам у їхній роботі. Наскільки вони ефективні?

– На сьогодні геосканер реально допоможе нам хіба що оминути інженерні комунікації. Інформація, отримана з їхньою допомогою, цікава, але потребує уточнення під час розкопок. Тепер справа археологів провести дослідження і порівняти результати, які отримали за допомогою геосканера з інформацією, яку здобудемо під час досліджень. Лише тоді можна говорити про більш ефективну співпрацю у майбутньому.

– Ви згадали про продовження досліджень на Цитаделі. Зараз у Львові багато говорять про можливість чи неможливість будівництва там. Торік ви вже досліджували ділянку. Чи були якісь знахідки?

– На замовлення групи власників будівель, які там розташовані, ми робили експертизу земельної ділянки, що планується під будівництво конгрес-готелю. Основним завданням було з’ясувати, чи є там об’єкти культурної спадщини, а також сліди масових страт і поховань в’язнів концентраційного табору, який там був у час Другої світової війни. Ми заклали сім шурфів, у жодному з яких не було зафіксовано ні людських останків, ні давніх археологічних об’єктів. Оскільки ділянка щільно забудована і частково заасфальтована, ми додатково пробурили 35 свердловин. Результат такий самий. Торішні дослідження дають можливість стверджувати, що ймовірність виявлення масових поховань мізерна. Треба зважати й на те, що в 1960-х роках на цій території будували приміщення заводу «Електрон». Якби там були поховання, їх очевидно би виявили.

Але хочу наголосити, ми провели поки що тільки експертизу, і у звіті чітко вказано, що після розбирання всіх споруд та знаття шару будівельного сміття археологи повинні закласти ще низку траншей, аби досконало вивчити культурні нашарування. Якщо будуть якісь знахідки, проведемо повноцінні розкопки. Якщо буде виявлено людські останки, треба буде провести їх повну ексгумацію та перезахоронити. Водночас усі наші висновки мають лише рекомендаційний характер, адже ми не державні службовці і не маємо права надавати жодних дозволів чи погоджень. Лише орган охорони культурної спадщини і міська влада можуть дозволити або заборонити будувати на цій території.

– Ви також проводили дослідження на Довбуша, 15. Багато хто очікував, що там знайдуть «Львів до Львова», тобто поселення до 1256 року…

– Попри очікування, жодних цікавих знахідок там не було. На ділянці було розкрито понад 100 квадратних метрів. Основне, що виявили, – побутове сміття другої половини ХХ ст. та сліди діяльності військової частини. З археологічних знахідок – лише уламки керамічних виробів ХІХ – ХХ століть. Матеріали досліджень підтверджують дані з архівних джерел про існування тут протягом XVIII – XIX ст. кар’єрів. Цілком вірогідно, що теперішня ділянка утворилася після вибирання міщанами будівельних матеріалів.

Замовником робіт було ТзОВ «Архібуд», з яким ми уклали договір на проведення експертизи, а у випадку виявлення об’єктів культурної спадщини – розробку програми досліджень і проведення самих досліджень. Оскільки під час експертизи, на жаль, не виявлено жодних цікавих археологічних об’єктів, то під час будівництва ми будемо здійснювати лише археологічний нагляд за земляними роботами.

– Нещодавно у Львові розгорівся скандал довкола ділянки на вулиці Федорова, де планують побудувати готель. Інвестор, не завершивши археологічні дослідження, почав земляні роботи. Чи мав він на це право, і яка зараз ситуація з цією ділянкою?

– ТзОВ «Українські інвестиційні системи» не мало жодного права припиняти археологічні дослідження, не завершивши їх. Проблеми в інвестора почалися з моменту купівлі земельної ділянки. В умовах аукціону не було прописано необхідності проведення повномасштабних археологічних досліджень. Тож із самого початку інвестор неохоче йшов на розмову з археологами і не сприймав їх серйозно. Можливо, через те, що міська влада обіцяла залагодити всі питання з пам’яткоохоронними органами. Зрештою, я переконаний, що ділянку купували для перепродажу, однак через кризу цього не вдалося зробити. Ймовірно, зараз із археологів просто хочуть зробити крайніх і таким чином обґрунтувати, чому не виконали своїх інвестиційних зобов’язань.

Ми вже розіслали листи в українські та міжнародні пам’яткоохоронні інстанції, в Інститут археології НАН України, як головну організацію, що координує та організовує археологічні дослідження в Україні. Адже на ділянці почали підготовчі роботи, хоча вона не досліджена повністю. Часткові археологічні розкопки, які там провели у 2007 – 2009 роках, дозволили виявити цінний матеріал, який може суттєво доповнити наші знання про середньовічний Львів. Тож дослідження обов’язково треба продовжити.

Ситуація з ділянкою на Федорова дуже показова щодо ставлення виконавчої влади міста та підпорядкованих їм структур до охорони культурної спадщини. На цій ділянці управління охорони історичного середовища міської ради допустило всі можливі помилки. І зрозуміло, що зупинятися на цьому не будуть. Адже, на жаль, це вже далеко не перший випадок нехтування питаннями охорони археологічної спадщини у Львові. Наприклад, у місті постійно проводять реконструкції пивниць історичних будівель на території охорони ЮНЕСКО. За законом, їх мали б робити під наглядом археологів, оскільки йдеться про зняття культурного шару. На кожен такий об’єкт повинен бути експертний висновок – чи потрібні там археологічні дослідження, чи можна обмежитися наглядом. Але у Львові закривають очі на їх відсутність. А під час таких робіт можна виявити доволі цікаві знахідки, наприклад, водогони, чи системи водовідведення, які робили з огляду на перезволоженість ґрунтів під час будівництва споруд ще у XVII – XVIII століттях. Це знахідки, які відкривають перед нами образ давнього Львова, багато елементів якого ми досі не уявляємо.

– Як Ви можете пояснити таке нехтування законом і археологією?

– Я переконаний, що винна байдужість чиновників щодо охорони культурної спадщини, а також інтереси великого бізнесу, який не зацікавлений витрачати гроші та час на проведення масштабних археологічних досліджень. Не останню роль відіграє і слабка позиція пам’ятко-охоронних органів у місті. Керівника управління охорони історичного середовища призначає та знімає міський голова Львова. Фактично управління де-юре повинне стежити за дотриманням законів та збереженням пам’яток, але де-факто через свою пряму залежність від керівництва міста не може цього робити.

– Чи достатньо сьогодні в Україні археологів?

– В Україні є не більш як 350-370 археологів, близько 95 з яких мають наукові ступені. Для порівняння, в сусідній Польщі археологів із науковим ступенем майже 2,5 тисячі і ще тисяч сім магістрів археології. У нас є лише спеціалізація «археологія», а у Польщі цілі археологічні факультети, які мають по 30 спеціалізацій (!), наприклад, «археологія музичних інструментів» чи «зооархеологія». Європейські держави мають абсолютно інший підхід до своєї історичної науки. У нас зацікавлені в розвитку історичної науки лише на папері. Вона віддана на відкуп ентузіастам.

Археологія дуже специфічна наука, адже фаховий археолог має мати достатньо практичного досвіду, який можна здобути лише в експедиціях. Але у нас студенти фактично не можуть собі дозволити це. По-перше, для цього вони б мали витрачати свої кошти, а по-друге, система навчання не передбачає проходження практики під час навчального року. Тому практичний досвід обмежується місячною літньою практикою, яку більшість проходять для галочки. У тій самій Польщі студент-археолог у будь-який час може поїхати на археологічні розкопки.

– Чи можна говорити про недосконалість законодавства?

– Законів у нас достатньо. Найважливіше – їх дотримуватися. Зараз намітилася тенденція до посилення відповідальності юридичних і фізичних осіб за руйнування об’єктів культурної спадщини. У прийнятому 11.05.2010 р. Верховною Радою України Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини» чітко прописано також кримінальну відповідальність посадових осіб, до яких належать службовці пам’ятко-охоронних структур, за навмисне нищення пам’яток. Сподіваюся, що ці зміни матимуть сильний суспільний резонанс.

Розмовляла Мирослава Іваник

"Львівська пошта", № 53 (938) від 18.05.2010

Позначки
centre7.org.ua