Що таке право на приватність?

Право на приватність, або, як ще його називають, право на повагу до його приватного та сімейного життя є одним із ключових в системі захисту прав людини.

Держава має не лише утримуватися від безпідставного втручання в приватне та сімейне життя, але й вчиняти певні дії, спрямовані на гарантування поваги до нього.

Чільники держав нерідко стверджують, що заради забезпечення правопорядку, безпеки та запобігання терористичним актам потрібно надати державним органам додаткові повноваження щодо контролю за життям осіб (запровадити ідентифікаційні номери, надати додаткові можливості щодо перехоплення електронних листів та телефонних розмов тощо).

Реалізація права на приватність дозволяє особі захистити певні сфери свого життя від надмірного контролю та втручання з боку держави.

Право на приватність охоплює, зокрема наступне:

  • свободу від свавільного проникнення та обшуку житла;
  • захист від незаконного перехоплення телефонних розмов та комунікацій;
  • захист від втручання в сімейне життя;
  • захист персональних даних;
  • захист від розголошення конфіденційної інформації про особу;
  • доступ батьків до дітей, народжених поза шлюбом;
  • доступ особи до інформації, яку збирають про неї державні органи;
  • заборону на оприлюднення (без згоди особи) відеокадрів, знятих камерою спостереження, встановленню в публічному місці, тощо.


Міжнародні та національні правові норми права на приватність

Ст.17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (1966 р.) вказує: "Ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його життя або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію.

Кожна людина має право на захист закону від такого втручання чи таких посягань".

Ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950р.) зазначає: "Кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції.

Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей".

Конституція України гарантує:

Ст.30 Кожному гарантується недоторканність житла.
Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванняма осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Ст.31 Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденціїї. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Ст. 32 Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та пра людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захит права спрстовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Кримінальний кодекс України (ст.ст. 162, 163) передбачає настання відповідальності за:

  • незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян; такі ж дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування;
  • порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер; такі ж дії, вчинені щодо державних чи громадських діячів або вчинені службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації.

Цивільний кодекс України (ст. ст. 31, 32) вказує:

  • фізична особа має право на особисте життя;
  • фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ними інших осіб;
  • фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя;
  • обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою;
  • збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.